Перші березневі дні пов'язані з іменем Великого Кобзаря, з його славою, його духом, його мудрістю, його любов'ю до України.  І його життя є прикладом свідомого вибору людини, яка обрала нелегку дорогу, сповнену випробувань і боротьби задля служіння рідному народові.
Народ складає про Шевченка легенди, прислів'я, приказки, вишиває його портрети на полотні, малює, будує йому пам'ятники. Та найкращим пам'ятником є для нього слово народне, про те, що його не забувають. Слово невмируще, слово вічне, живе своєю правдою, слово, яке й досі квітне художньою красою – це і є Тарас Григорович Шевченко – геній і духовний янгол українського народу.
   Все життя Тараса Шевченка, вся його творчість були присвячені народу. Шевченкове слово – сповнене синівською любов'ю та біллю за рідну матір-Україну, за її долю. Він мріяв про ті часи, коли в Україні шануватимуть мову, культуру та історію українського народу, а люди будуть щасливими.
   Перед талантом Великого Кобзаря час виявився безсилим. Шевченко – завжди сучасний та актуальний. І щоразу, звертаючись до його слів, нові покоління знаходять у них потрібне, цікаве, злободенне.
  Сьогодні, коли ми маємо найцінніше – свободу, за яку так боровся та про яку мріяв Шевченко, нашим обов'язком є зберегти українську спадщину та любити свою Батьківщину так, як любив Шевченко. Нехай святе поетове слово об'єднує всіх українців, незалежно від їх поглядів і переконань, задля щасливого майбутнього України !!!