9 листопада ми відзначаємо День української писемності та мови, свято, яке своєю глибинною духовною суттю історично звеличує нашу націю.
Знати українську, розмовляти нею, любити її – це так природно і так просто. Адже в кожного з нас вона в душі та серці, в підсвідомості, що сформована поколіннями наших предків.
Корені української писемності виходять з далекого минулого, з тих часів, коли давньоруські літописці створювали описи подій давнини, що сьогодні стали дорогоцінними реліквіями історії та культури.
Мова – це важливий чинник самовизнання нації, надійна основа розвитку країни, загартована багатовіковою історією та відточена творчістю найталановитіших українських письменників. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом, адже у її глибинах народилося культурне надбання, яким може пишатися український народ. Без рідної мови жодна людина не здатна почуватися повноцінною частиною свого народу, його історії та культури.
У народі кажуть: “Скільки я знаю мов, стільки разів я людина”. Так, але опанувати скарбницями інших наук не може та людина, яка не знає своєї мови, її краси й багатства. Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства значною мірою залежать від уміння спілкуватися. Мова — найважливіший універсальний засіб спілкування людей, до якого можуть входити, крім висловлення думок, почуття і волевиявлення.
Ми маємо безцінний дар – одну з наймилозвучніших і найкрасивіших мов світу! Бажаємо зберегти й утвердити українську мову, адже вона створює індивідуальне обличчя країни і нації.
Українська держава гарантує своїй національній мові всебічну підтримку та робить якнайбільше для того, щоб її престиж у нашому суспільстві зростав, вона міцніла й розвивалася на рідних теренах. Упевнені, що українська мова і надалі служитиме єднанням між минулим і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну та український народ.
Шлях розвитку нашої рідної мови був нелегким, але український народ зміг її зберегти, аби сьогодні ми відчували її красу та мелодійність.
З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.
Тож бажаю всім утверджувати рідну мову, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну й українців.
|