Щиро вітаю освітян з Днем української писемності та мови, святом, яке своєю глибинною духовною суттю історично звеличує нашу націю!

Знати українську, розмовляти нею, любити її – це так природно і так просто. Адже в кожного з нас вона в душі та серці, в підсвідомості, що сформована поколіннями наших предків.
Корені української писемності виходять з далекого минулого, з тих часів, коли давньоруські літописці створювали описи подій давнини, що сьогодні стали дорогоцінними реліквіями історії та культури.
Мова – це важливий чинник самовизнання нації, надійна основа розвитку країни, загартована багатовіковою історією та відточена творчістю найталановитіших українських письменників. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом, адже у її глибинах народилося культурне надбання, яким може пишатися український народ. Без рідної мови жодна людина не здатна почуватися повноцінною частиною свого народу, його історії та культури.
Українська держава гарантує своїй національній мові всебічну підтримку та робить якнайбільше для того, щоб її престиж у нашому суспільстві зростав, вона міцніла й розвивалася на рідних теренах. Упевнені, що українська мова і надалі служитиме єднанням між минулим і майбутніми поколіннями, возвеличуватиме Україну та український народ.
Шлях розвитку нашої рідної мови був нелегким, але український народ зміг її зберегти, аби сьогодні ми відчували її красу та мелодійність.
З гідністю і шаною ми маємо усвідомлювати велику вагу рідного слова й особисту відповідальність за нього перед минулим, сьогоденням і майбутнім.
Тож бажаємо всім утверджувати рідну мову, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну й українців.